Війна забрала в цих матерів і бабусь найдорожче. Забрала голос, який лагідно кликав «ненько» і “бабусю”. Обійми, яких більше не буде. І майбутнє, яке вони так мріяли побачити. Здавалося б, після такої втрати важко знайти сили жити далі. Проте сьогодні ці незламні жінки майже щодня готують різні смаколики для військових. Аби передати часточку домашнього тепла, уваги й материнської любові тим, хто нині далеко від рідного дому ризикує своїм життям заради нас. Долаючи пекучий біль, вони приходять і на прощання з кожним полеглим воїном громади, намагаючись розділити горе з його рідними. А на Алеї Слави, де поховані Герої, висаджують квіти, доглядаючи за ними:
Біль, що перетворився на любов: як матері й бабусі полеглих воїнів підтримують тих, хто в строю